Ну хіба не чудо?

Спіши любити

Любов продовжує життя,
Вона - це більше, ніж буття.
Не ображається, не ображає,
Ворожих слів вона не знає.

Над нею ревнощі не мають влади,
Вона ніколи не боїться зради.
Любов і є саме життя,
Яке не терпить забуття.


Заради неї роблять вчинки,
Що перекреслюють помилки,
Для неї - все життя,
Усі думки і почуття.

Вона людей всіх окриляє,
Бо кожного потреби знає,
Виконує усі бажання
І ненавидить чекання.

Любов - найкраще у житті,
Повинна бути на меті.
Спіши любить, спіши, спіши,
Своє щастя не проспи!

Політ

Захід сонця романтичний,
Краєвид з вікна незвичний.
Зірки в небі разом йдуть,
Проводжають нас у путь.

І ми підемо до неба,
Коли нам це буде треба,
А поки - небо буде на землі
Тобі у домі буде, і мені.

І хоч у нас немає крил,
І у житті бракує див,
Ми, все ж, навчилися літати,
Щоб душею істину пізнати.

Бо є вона безсмертна в нас,
Хоч їй ми шкодили не раз.
Віру в щастя збережем
І шляхом своїм підем.

І зустрінемося з тими,
Що не мають в серці рими.
І немає в них неділі,
Усі дні для них є сірі.

Їх навчити треба віри
І любові, і довіри,
І літати треба вчити,
Щоб вони уміли жити.

Бо в одного лиш крило,
А удвох - ми летимо!

http://www.youtube.com/watch?v=9d5Dfyt9I-E

Леся Українка очима сучасників

 29 березня 2012 року студенти факультету журналістики відвідали театр імені Леся Курбаса. Відбувся перегляд вистави "Лісова пісня".
 Театр вразив своєю неформальністю, адже глядачі у залі утворювали коло, посеред якого відбувалася дія. Таким чином, усі гості були частиною дійства, що подекуди створювало ефект 3D.
 На жаль, не вдалось побачити усіх акторів, присутність яких була зазначена.